Трава для котів

Власники котів нерідко помічають, що їх вихованець обгризає листочки кімнатних рослин, а кішки, які гуляють на вулиці, часом «пасуться» на газоні, галявині. Для представників сімейства котячих, які відносяться до хижаків, така поведінка може здатися дивною. Але якщо кішка їсть траву, значить, її організм відчуває в цьому потребу. А господарям варто забезпечити вихованця корисною для здоров’я травою й обмежити доступ до рослин, які можуть становити загрозу для здоров’я.

Чим корисна трава для котів

Трава ніколи не замінить кішкам м’яса або збалансованого готового корму, вона служить лише доповненням до основного раціону, але дуже важливим доповненням. Ця добавка корисна з ряду причин:

  • багата на рослинну клітковину, яка стимулює перистальтику;
  • нормалізує стілець (є трава, що послаблює чи закреплює, кішка інстинктивно вибирає потрібну);
  • володіє блювотним ефектом, може допомогти при легкому отруєнні, нетравленні шлунку;
  • є джерелом натуральних вітамінів, мінералів (хоча кішки не дуже добре засвоюють вітаміни рослинного походження);
  • може допомогти в боротьбі з ожирінням (викликає відчуття ситості та при цьому має мінімальну поживну цінність). Хоча перевести кота на «вегетаріанську дієту» проблематично, якщо він сам не відчуває такої потреби;
  • деякі трави містять антибактеріальні, глистогінні речовини;
  • нарешті, багатьом кішкам просто подобається смак зелені.

трава для котов

Основна причина, з якої кішки їдять траву – необхідність очищення шлунку. У природних умовах проживання кішка полює та свою здобич з’їдає з кістками, пір’ям (шерстю), а траву їсть, щоб краще виводилися не перетравлені повністю фрагменти. У домашніх кішок до шлунку потрапляє шерсть, яку тварина ковтає в результаті вилизування, а також пил, часточки бруду, дрібне сміття. У натуральний раціон в якості джерела мінеральних речовин часто включають м’які кістки, зазвичай шийки курчат. Оскільки ШКТ домашніх вихованців звикає до очищеної їжі, кістки не повністю перетравлюється під дією шлункового соку, а неїстівне сміття взагалі практично не перетравлюється. Баласт засмічує шлунок, може спровокувати запор, інтоксикацію в результаті застійних процесів. Кішка в таких ситуаціях втрачає апетит, відмовляється від їжі, але якщо вдається знайти та з’їсти потрібну траву, незабаром відчуває себе набагато бадьоріше. Трава допомагає очистити шлунок, стимулює зригування неперетравленої їжі, а також виведення «сміття» через кишечник.

Яку траву люблять коти

Смакові переваги у різних кішок розрізняються, це стосується не лише продуктів, які складають основу раціону, але й трав. Але є травички, які припадають до смаку більшості кішок. Це:

  • молоді зелені сходи ряду злакових – пшениці, вівса, ячменю. Привертають ніжним смаком, багаті на цінні речовини, антиоксиданти, відмінно справляються з виведенням грудок шерсті з шлунково-кишкового тракту;
  • пирій, жорстка дикоросла трава-бур’ян, джерело грубої клітковини, яка відмінно активізує роботу «ледачого» кишечника, працює, як волоть;
  • чебрець, улюблена багатьма людьми ароматна добавка до чаю, кішок заспокоює та знімає стрес;
  • лемонграс – трава з приємним цитрусовим запахом, природний антибіотик і антисептик, заспокійливе, стимулює травлення і сечовиділення;
  • райграс – відмінна вітамінно-мінеральна добавка;
  • петрушка – цінне джерело клітковини та вітамінів, сечогінне;
  • солодка (лакриця) – відома лікарська рослина. У медицині та кулінарії в основному застосовуються коріння, а надземна частина багата на органічні кислоти, антиоксиданти, містить ефірні масла, так що кіт може нею поласувати з користю для здоров’я;
  • морквяне бадилля – смачна, соковита, вітамінна зелень;
  • чорнобривці містять необхідний для зору лютеїн, а також мають виражений запах, який відлякує кровосисних комах;
  • розмарин кіт навряд чи буде жувати, але може крутитися поруч з вазоном, ящиком, де той росте, щоб шерсть просочилася запахом, неприємним для бліх.

Яку траву котам не можна їсти

Перелік рослин, які для котів небезпечні, значно ширше, але багато з них кіт і сам їсти не стане, наприклад, дурман, блекоту, жовтець. На прогулянці коти самі вибирають корисні, безпечні для здоров’я трави й обходять стороною отруйні. Але коли вихованець весь час живе в будинку та не має можливості пощипати свіжу дикорослу зелень, він починає пробувати на зуб все, що знаходиться в межах досяжності. Всі декоративні компактні вазони потрібно тримати подалі від вихованця – і рослини будуть ціліше, й кіт не отруїться. Для котів небезпечні будь-які азалії, фікус, молочай, пуансеттия (різдвяна зірка), цикламен, диффенбахія, каладіум, філодендрон, каланхое, алое, герань, бегонія, зигокактус (декабрист), фіалка.

Однозначно шкідливі для кішок:

  • трав’янисті рослини, що містять щавлеву кислоту (щавель, ревінь) – можуть спровокувати сечокам’яну хворобу;
  • зелена цибуля – як і ріпчаста, сильно подразнює слизову шлунково-кишкового тракту;
  • остюг (овсюг) – бур’ян, який трохи нагадує пирій, але має колюче колосся та насіння з зазублинами, як у гарпуна.

Є кілька трав, які кішкам подобаються, але з ними потрібно бути обережніше:

  • валеріана для котів є наркотиком і афродизіаком, викликає стан на кшталт алкогольного сп’яніння, давати її вихованцеві вкрай небажано;
  • що стосується котовника (котячої м’яти), все не так однозначно, потрібно враховувати індивідуальну реакцію. Ця рослина допоможе підбадьорити млявого вихованця, підніме настрій, якщо кіт пережив стрес, впав у депресію. Але деякі коти та кішки під його дією стають некерованими. Часто давати цю траву не варто, вона викликає звикання;
  • м’ята перцева та меліса приваблють котів запахом, але особливої користі їх здоров’ю не приносять, а розлад травлення при надмірному поїданні спровокувати можуть.

Будь-яка їстівна, безпечна для здоров’я трава не повинна бути старою, перезрілою – така зелень занадто жорстка, груба. Краще надати коту можливість їсти живу траву прямо з ящика, вазона. Але іноді господарі купують у зоомагазинах зрізану траву. Не варто робити великий запас, сіном кішки не харчуються, давно зірвана трава разом з соками втрачає корисні речовини. Нарешті, краще не дозволяти коту їсти траву на вулиці – вона може бути оброблена отрутохімікатами, забруднена компонентами вихлопних газів і яйцями гельмінтів.

Як виростити траву в домашніх умовах

Найкраще для самостійного вирощування купити в зоомагазині насіння, яке так і називається «Трава для котів». Найчастіше це суміш пшениці та вівса, деякі постачальники пропонують більш складні, багатокомпонентні суміші (до 7 трав). Якщо купити насіння в комплексі з контейнером і субстратом або дренажним мішечком, завдання максимально спрощується, досить слідувати інструкції. Але частіше насіння купують окремо.

Для вирощування трави можна використовувати спеціально збалансований ґрунт (підійде універсальний квітковий), агровермікуліт (мінерал у формі крихти), наповнювач для туалетів на основі деревної тирси, а також вату та марлю. При використанні ґрунту потрібно забезпечити дренаж, вибрати ємність з отворами в днищі або проробити їх, на дно насипати тонким шаром дрібний щебінь (відсів), керамзит. В якості ємності підійдуть квітковий горщик, ящик для розсади, продуктовий контейнер. Вермикуліт сам виконує дренажну функцію. Його, як і деревний наповнювач, найкраще насипати в досить глибокий котячий лоток, так коту буде зручніше «пастися». Тільки лоток повинен бути новим, щоб вихованцеві не спало на думку використовувати його за основним призначенням. Наповнювач з тирси попередньо замочують до отримання однорідної маси, а вермикуліт – приблизно на 1 годину.
кот ест траву

Багато хто воліє вирощувати зелень для кота без ґрунту та його замінників, щоб вихованець не викопував зайву траву та не розкидав землю. Для цього знадобиться 2 пластикових тарілки, поставлені одна на одну. Нижня повинна бути більш глибокою, щоб вийшов невеликий зазор між днищами (як в двоярусному лотку-туалеті). Нижню тарілку залишають цілою, дно верхньої продірявлюють товстою голкою, шилом для забезпечення дренажу, вкривають ватою шаром 3-5 см, зволожують і викладають насіння. Зверху їх прикривають вологою крупносітчастою марлею. Насіння перед висаджуванням, викладанням на вату рекомендується попередньо замочити на 1-2 години. У ґрунт насіння не закопують, а викладають на поверхню та присипають зверху шаром землі (вермикуліту, тирси) товщиною приблизно в 1см.

Подальші дії:

  • незалежно від обраного методу до появи сходів ємність необхідно затягувати поліетиленовою плівкою для створення парникового ефекту, щодня обприскувати субстрат або вату відфільтрованою або відстояною водою. Якщо в приміщенні сухо, плівку залишають ще на 3-4 дні;
  • сходи обприскують, потім поливають. Як правило, досить 2-3 поливів на тиждень, не можна допускати пересихання або перезволоження ґрунту;
  • ємність необхідно оберігати від сильної спеки та протягів, забезпечити хороше освітлення та помірну температуру;
  • молоду зелень можна давати на 5-6 день після появи сходів. Через 2 тижні вона вже стає старою, жорсткою, слід завчасно виростити свіжу партію.

Чебрець вирощують в пухкому субстраті, насіння прикривають тонким (0,5 см) шаром ґрунту. Також можна попросити у знайомих відрізати пагонець довжиною 5-7 см, із зеленою (неодревенілою) нижньою частиною. Його закопують на глибину 2-3 см, вкривають плівкою та рясно поливають. Коли чебрець розростеться, кущик можна ділити та розсаджувати в окремі горщики, поділ краще проводити навесні. Аналогічними способами розмножується лимонна травичка, тільки живці перед посадкою рекомендується занурити в воду до появи корінців. Лемонграс в домашніх умовах може виростати до 1 м заввишки, для котів підходить молода трава не вище 30 см.

Можна вирощувати для вихованця й пирій, для цього достатньо восени зрізати пласт землі на ділянці, де росте цей бур’ян, і перенести у вільну ємність. У ґрунті буде багато насіння, яке проросте без особливого клопоту. Для пророщування морквяного бадилля обрізають верхівки товщиною 2-4 см, занурюють у неглибоку ємність з водою або закопують у ґрунт, під яким насипаний дренажний шар. Ця зелень любить сонячне світло та температуру близько 20°С, потребує поливу двічі на тиждень. Бадилля виростає приблизно через 2 тижні.

Як часто необхідно давати котам траву

Траву рекомендується вводити в раціон кошенят починаючи з 4 місяців, спочатку найніжнішу, молоді сходи, у міру дорослішання кота трава може ставати більш жорсткою. Якихось чітких правил, як часто та в яких кількостях давати котам траву, не існує. Найкраще забезпечити вільний доступ до міні-грядки: якщо у кішки є потреба в траві, вона з’їсть її стільки, скільки потрібно. Якщо вихованець інтересу до трави не проявляє, примушувати його не варто. Якісний готовий корм або натуральний раціон, в який включені овочі, городня зелень (найчастіше петрушка), покриває потребу в клітковині. У період линьки траву можна замінити мальт-пастою, яка сприяє виведенню волосяних грудок.

Якщо кіт, який раніше був абсолютно байдужий до зелені, почав покусувати рослини в вазонах, варто запропонувати йому траву з зоомагазину. Якщо вихованець з’їдає занадто багато трави, рекомендується проконсультуватися у ветеринарного фахівця, пройти обстеження, здати аналізи. Надмірна пристрасть до зелені (за винятком «котячих наркотиків» – котовника, валеріани) може бути ознакою авітамінозу, обмінних і травних порушень. Ще один момент: потрібно уважно контролювати загальний стан кішки, у якої після трави почалася блювота. Важливо переконатися, що це рефлекторна реакція на подразнення травного тракту, а не симптом отруєння.

Трава для котів – не їжа та не панацея

Давати траву кішкам можна й навіть потрібно, але тільки правильно підібрану, корисну для організму. При цьому слід пам’ятати, що поживна цінність трави для кішок мінімальна, вона не замінює корм, скоріше, служить приправою. Хоча поїдання трави благотворно впливає на травлення та перистальтику котів, вважати її панацеєю від усіх хвороб неправильно. При серйозних розладах травлення, непрохідності кишечника, важкому отруєнні жодна трава не замінить повноцінного комплексного лікування.

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5.00 из 5)
Loading...

Залишити коментар