Виховання кошеняти: особливості

Якщо більшість домашніх собак проходить хоча б базове дресирування, так званий курс слухняності, то дресирована кішка є рідкісним винятком з правил. Прийнято вважати, що кішки не піддаються дресируванню, а через змішування понять «дресирування» та «виховання» багато хто впевнений, що й виховувати кішок марно. Дійсно, виховати (точніше, перевиховати) дорослого кота або кішку, у яких сформувалися характер, звички, манера поведінки, вкрай складно. Втім, це так само вірно щодо собак і навіть людей.

Кошеня виховувати можна та потрібно, і починати виховний процес слід якомога раніше, незабаром після переселення малюка до нового будинку.

Pet World

котята

Для чого потрібно виховувати кошенят

Виховання кошеняти – це привчання до дотримання певних правил поведінки, режиму, а також формування ряду заборон. Основні цілі виховання:

  • зробити спільне життя людини та кота більш комфортним, позначити межі особистого простору кожного;
  • підтримувати порядок в будинку, де живе кіт, запобігти псуванню майна;
  • уникнути проявів агресії по відношенню до членів сім’ї та інших людей;
  • підвищити безпеку самого вихованця.

Погодьтеся, ділити будинок або квартиру з дорослою кішкою, яка носиться по помешканню та голосно нявкає ночами, лізе до вас у ліжко, випрошує або краде їжу, справляє потреби, де доведеться, дряпає шпалери, меблі та килими, малоприємно. Щоб цього уникнути, кошеня потрібно з раннього віку привчити:

  • ходити в лоток;
  • їсти тільки з годівниці в спеціально відведеному для цього місці;
  • спати у відведеному для цього місці, грати вдень і відпочивати вночі;
  • користуватися кігтеточкою.

У кошеняти обов’язково повинна бути особиста територія – будиночок або просто лежанка в затишному куточку, місце для сну, відпочинку, притулок. І вторгатися на цю територію, силою витягати малюка з будиночка неприпустимо (виняток – ситуації, коли вихованцеві потрібна невідкладна медична допомога).

Маленьке кошеня здається абсолютно безпечним створінням, укуси беззубим ротом або молочними зубами, дряпання м’якими кігтиками не завдають особливої шкоди. Але слід пам’ятати, що природою в кожне кошеня закладені інстинкти хижака, мисливця, та якщо заохочувати прояви цих інстинктів щодо людини, провокувати напади, тварина виросте агресивною. А укуси й удари пазуристої лапи дуже швидко перестануть здаватися кумедним жартом.

Що стосується безпеки кошеняти, то можна й потрібно припиняти його спроби гризти дроти та рослини у вазонах, красти їжу, адже вони обертаються не тільки матеріальним збитком для господарів, але й загрожують здоров’ю малюка, який може отруїтися, обпектися, отримати удар струмом. Ще одна вкрай небезпечна звичка – кидатися під ноги людині, що йде. У кращому випадку вона спіткнеться (і тоді кошеня дізнається багато нових слів, які вихованій дитині знати не слід), у гіршому – випадково наступить на малюка та серйозно його травмує. Такі кидки теж потрібно відразу припиняти та сварити вихованця, карати в допустимій формі.

А в цілому в питаннях безпеки покладатися тільки на дисципліну кошеняти не варто. По-перше, воно ще маленьке, багато правил і заборон з першого разу запам’ятати не в змозі. По-друге, кішки – це не собаки, вони більш цікаві та схильні до порушення заборон. Прочинені двері в під’їзд або на балкон, відкриті вікна та кватирки без захисної сітки для них занадто привабливі. А також вогонь газової конфорки, електропроводка, ялинкові іграшки, клубки ниток, поліетиленові пакети…список загроз можна продовжувати до нескінченності, це тема для окремої розмови. Завдання господарів – розмістити всі потенційно небезпечні об’єкти поза межами досяжності кошеняти (з урахуванням того, що воно швидко росте), та бути дуже уважними при відкриванні-закриванні будь-яких дверей, перестановці меблів, використанні побутової техніки.

З якого віку можна починати виховання кошеняти

котенок играет с игрушкой

Тут все залежить від того, в якому віці кошеня потрапило в будинок і в якій обстановці росло. У нормі до 2-3 місяців вихованням малюків займається мама-кішка, у них також формуються навички спілкування між собою. Якщо людині доводиться вигодовувати кошеня-сироту, то в перші тижні головним завданням є догляд, який 2 місяців можна поступово доповнювати вихованням. У цьому ж віці господар може підключатися до виховного процесу, якщо кошеня росте в його будинку під наглядом мами-кішки.

Заводчик зазвичай віддає новим власникам кошенят у віці 3 місяців, це сприятливий вік для навчання та виховання, але потрібно почекати пару днів, поки вихованець не адаптується до нового місця проживання. Розлука з мамою, переїзд, зміна обстановки є для малюка серйозним стресом, і в перші години він просто нездатний сприймати та виконувати будь-які вимоги. Якщо в будинок взяли кошеня постарше, виховання теж потрібно починати з перших днів, але буде важче, оскільки у кошеняти вже могли сформуватися небажані стереотипи поведінки.

Для кожної навички є оптимальний вік формування:

  • 2-3 місяці – привчання до туалету (пелюшки, лотка), місця сну та клички;
  • 3-4 місяці – привчання до місця прийому їжі, режиму харчування, вироблення правильних навичок гри з людиною без проявів агресії;
  • 4-5 місяців – вік розширення території та кола спілкування, активного пізнання навколишнього світу. Кошеня необхідно навчити основним правилам безпечної поведінки, сформувати ряд «табу», поступово знайомити з новими людьми, привчати реагувати на них без страху й агресії. До 4 місяців кошеня проходить всі етапи обов’язкової вакцинації і вже може гуляти, якщо на вулиці тепло. Можна привчати його до повідця, спускати з рук на землю, траву в безпечному місці;
  • 5-6 місяців-привчання до кігтеточки, заборона на використання в цих цілях меблів та інших предметів інтер’єру;
  • 6-7 місяців – знайомство з іншими кішками (не у всіх кішок є потреба в спілкуванні, іграх з одноплемінниками, 1-2 зустрічей досить, щоб зрозуміти, чи варто в майбутньому створювати умови для такого спілкування).

Також слід врахувати, що більшість порід кішок в піврічному віці досягає статевої зрілості. Якщо кіт/кішка не мають племінної цінності, краще в цьому віці виконати кастрацію, оскільки коригувати небажану поведінку, обумовлену гормональним сплеском, вкрай складно.

Як правильно карати кошеня

котенок

У вихованні кошенят необхідно поєднувати методи позитивного підкріплення за правильну поведінку та негативного за небажану, заборонену. У спілкуванні з кішкою будь-якого віку вдаватися до ляпасів та інших болісних впливів в якості покарання просто неприпустимо – можна не розрахувати силу впливу. Допустимі методи покарання, негативного підкріплення:

  • підкреслені шиплячі звуки у зверненій до кошеняти мові або просто імітація шипіння розсердженої кішки;
  • строгий, незадоволений голос – коти, навіть зовсім юні, чутливі до інтонації;
  • загрозливий замах тапочкою, згорнутою газетою. За словами господарів, кішки відмінно розуміють таку загрозу та вважають за краще не чекати, поки знаряддя покарання буде пущено в хід;
  • гучний звук свистка, тріскачки, хлопок в долоні для припинення неправильної поведінки. Вдаватися до цього методу не можна, якщо від несподіванки кошеня може смикнутися та поранитися, впасти. Також не можна кричати, людський крик кошеня лякає, нервує, а інші різкі звуки просто відволікають;
  • слабкий фізичний вплив, неприємний, але безболісний – можна подути кошеняті в мордочку, окропити з пульверизатора, легко, чисто символічно шльопнути згорнутою газетою (не рукою!);
  • ігнорування кошеняти, демонстрація небажання спілкуватися, грати, розмовляти з ним, брати на руки.

Краще попередити небажану поведінку, ніж потім карати за проступок. Злякати кошеня гучним різким звуком – один з методів, до нього можна вдатися, і коли малюк пійманий «на гарячому», й якщо вдалося виявити його «злочинні наміри». Ще один хороший метод профілактики: відвернути, переключити увагу малюка, чимось зацікавити в момент, коли він явно планує недозволений вчинок. Але для цього потрібно постійно стежити за вихованцем. Також в профілактичних цілях використовуються спреї з неприємним для кішок запахом. Ними можна обробити ділянку, яку кошеня внадилося використовувати замість лотка, меблі, які воно дряпає, дере кігтями.

Найважливіші правила, яких слід дотримуватися при покаранні кошеняти:

  • своєчасність. Лаяти, карати малюка має сенс за щойно скоєний проступок. Якщо ви виявили калюжу, безлад, позначки кігтів і інші сліди злочину через кілька годин після його вчинення, кошеня просто не зрозуміє, за що його карають в даний момент;
  • адекватність, пропорційність тяжкості проступку строгості покарання. Найсуворіші покарання – легкий ляпас газетою й емоційний бойкот, ігнорування малюка;
  • гуманність. З вихованцем потрібно бути суворим, але не жорстоким, інакше він сам озлобиться, а кішки дуже злопам’ятні та мстиві;
  • виправданість. Покарання має бути заслуженим. Неприпустимо карати кошеня за порушення правил, які воно ще не встигло засвоїти, а також якщо воно хворіє. Так, калюжка, купка за межами лотка можуть сигналізувати про проблеми з сечовидільною або травною системою.

Як правильно заохочувати кошеня

котенок играет с игрушкой
Заохочення, або позитивне підкріплення – не менш важлива складова виховання. Як покарання має негайно слідувати за проступком, так і похвала, заохочення – за правильною поведінкою. Основні методи заохочення:

  • погладжування, чухання. Така ласка у кошеняти асоціюється з дотиками материнського язика, почуттям захищеності. Але привчати малюка до людських дотиків потрібно поступово, якщо тактильний контакт лякає, заподіює дискомфорт, викликає незадоволення, вдаватися до погладжувань в якості заохочення не можна;
  • словесна похвала, ласкавий, спокійний голос. Важливий момент, про який слід пам’ятати в період привчання до клички: використовувати її потрібно в приємних ситуаціях. Тобто звернення на ім’я в поєднанні з похвалою доречно, а в поєднанні з нотацією, доганою – ні;
  • частування. Найефективніший метод заохочення, але зловживати ним не варто. Це «важка артилерія», доречна, коли у кошеняти потрібно виробити приємні асоціації з малоприємною гігієнічною процедурою, закріпити особливо важливий навик. Не можна заохочувати ласощами за користування лотком – для кішок протиприродно їсти в туалеті або поруч з ним.

Найчастіші помилки при вихованні кошенят

У процесі виховання кошеняти багато господарів, особливо недосвідчених, допускають типові помилки:

  • поспішність, нетерпіння, впевненість, що кошеня повинне з першого разу розуміти, запам’ятовувати та беззаперечно виконувати правила. Насправді процес виховання вимагає неодноразового повторення «пройденого матеріалу»;
  • непослідовність. Не можна сьогодні припиняти певну поведінку, карати, лаяти кошеня за неї, а завтра ігнорувати таку саму поведінку, тому що у господаря гарний настрій або йому ліньки виховувати маля;
  • відстрочене покарання/заохочення (кошеня в таких ситуаціях не може встановити причинно-наслідковий зв’язок між власною поведінкою та діями господаря);
  • відсутність єдності вимог з боку всіх членів сім’ї;
  • довгі нотації замість короткої заборонної команди типу «Фу!», крик замість суворого, помірковано гучного голосу;
  • невідповідність строгості покарання ступеню провини;
  • ляпаси, штурхани руками – руки господаря повинні викликати виключно приємні емоції. Якщо без фізичного впливу не обійтися, в якості знаряддя можна використовувати тапочки, ганчірку, газету, обприскувач.

Під час виховних моментів вкрай важливий вірний емоційний настрій. Бувають ситуації, коли кошеня, що провинилося, виглядає дуже кумедно, й господар намагається його лаяти, а сам ледь стримує сміх. Кішки дуже тонко відчувають емоції, й кошеня не сприйме таке покарання всерйоз, і навіть гірше, може прийняти його за заохочення. Хвалити кошеня теж потрібно щиро, від душі, а не цідити ласкаві слова крізь зуби. Іноді трапляється, що за незначну провину кошеня карають дуже суворо, кричать на нього, лають не просто суворим, а злим голосом, навіть шльопають, штовхають, грубо хапають за шкірку. А причина в тому, що у господаря поганий настрій, і він зриває зло на вихованцеві. Це неприпустимо.

котенок с игрушкой

Не всі враховують, що в процесі виховання кошеняти потрібно поступово зменшувати силу впливу, це стосується як заохочень, так і покарань. Так, для закріплення потрібної поведінки на перших порах часто доводиться вдаватися до частування або ласки, але поступово від цих форм заохочення рекомендується переходити до словесної похвали. Інакше вихованець виросте розпещеним, буде постійно клянчити ласощі або лащитися, проситися на руки. Цього принципу слід дотримуватись при покаранні: на перших порах іноді не обійтися без фізичного впливу, але потрібно прагнути того, щоб кошеня реагувало на різкий звук і просто на строгий голос. Наприклад, на багатьох дорослих кішок господарям вже не доводиться замахуватися тапками, досить грізно вимовити: «Тапок!»

У тому, що коти й кішки виростають агресивними, кусаються та дряпаються, часто винні господарі. Основні помилки: Основні помилки:

  • люди сміються, коли малюк кусається та дряпається, «полює» на їх ноги, тим самим заохочують агресивну поведінку;
  • господарі замість іграшки-дражнилки, рухомого об’єкта полювання (волоті з пір’ям, бантика на мотузочці, мишки на коліщатках, м’ячика) використовують власну руку або ногу, навмисно провокують напад;
  • кидки на ноги, укуси та дряпання під час гри не заохочуються, але і не припиняються досить суворо. Правильні дії – негайно припинити гру та строго сказати «Фу!», «Не можна!».

Коли кошеня нападає на людину, проявляє агресію, його потрібно постаратися відвернути, заспокоїти. Якщо переключити увагу не вдається, доречні найсуворіші методи впливу. Потрібно відразу продемонструвати, хто сильніший, хто в домі господар. Заборона на прояви агресії щодо членів сім’ї – одна з головних беззастережних заборон.

Занадто велика кількість заборон і обмежень, часто необґрунтованих – ще одна поширена помилка, якої припускаються при вихованні кішок. При цьому часом забувають, що кошеняті для повноцінного розвитку необхідно рухатися, досліджувати територію, гратись, що обов’язково повинна бути дозволена альтернатива недозволеній поведінці. Замість того щоб домагатися від малюка спокійного сидіння в одному місці, господарі повинні подбати про те, щоб виявити й усунути максимум потенційних загроз, а також прибрати подалі всі цінні тендітні речі. Щоб малюк вночі спав і не турбував людей, вдень з ним обов’язково потрібно пограти в активні ігри. Щоб гострі кігтики не псували меблі, кошеня потрібно забезпечити кігтеточкою та привчити до неї. Щоб кіт будь-якого віку ходив до лотка, його необхідно регулярно чистити, мити, використовувати якісний наповнювач.

Виховання кошеняти: основні моменти

Кошеня потрібно виховувати з перших днів появи в будинку, а якщо він буде жити там, де народився, до виховання слід приступати у віці 2-3 місяців. Виховання кошеняти нерозривно пов’язане з навчанням. По суті, це і є навчання правилам поведінки, користуванню лотком і кігтеточкою, привчання до режиму, гігієнічних процедур. Цей процес вимагає від господарів терпіння та самоконтролю, потрібно бути готовими до того, що все вийде та налагодиться далеко не з першого разу. Не можна махнути рукою на виховання та дозволити кошеняті поводитись, як заманеться: некерований дорослий кіт – серйозна проблема. Також не можна виходити з себе та вдаватися до невиправдано суворих покарань там, де можна обійтися мінімальним впливом. Слід врахувати волелюбну натуру кішок і не вимагати від кошеняти ідеальної дисципліни. Потрібно з самого початку визначити перелік правил і заборон, дотримання яких є обов’язковим. Він не повинен бути занадто великим, але по включеним в список пунктам потрібно домагатися беззастережної покори. Кішки – не зграйні тварини, кошеня повинне сприймати господаря перш за все як захисника, джерело ласки і їжі, а не як ватажка. Послух кішки зазвичай ґрунтується на усвідомленні вигід, які може забезпечити правильна поведінка, а не на підпорядкуванні найсильнішому через страх перед покаранням.

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Залишити коментар