Як відучити кошеня кусатися та дряпатися

Всі представники сімейства котячих – хижаки, вуличним кішкам, як і їх більшим диким побратимам, часто доводиться пускати в хід кігті та зуби, щоб добути собі їжу або захиститися від ворогів. У домашніх кішок, які живуть в безпечних умовах і отримують їжу від господаря, немає причин кусати й дряпати оточуючих, якщо тільки ті самі не провокують їх на таку поведінку. А ось кошенята підкоряються мисливському інстинкту, який спонукає їх користуватися кігтями та зубами. Поки кігтики м’які, а зуби не прорізалися в повному обсязі, це може здаватися забавним, але мати справу з дорослою кішкою, яка звикла дряпатися та кусатися, нікому не приємно. Тому відучувати кошеня від такої поведінки потрібно, поки воно ще маленьке.

Чому кошенята кусаються і дряпаються

Як уже згадувалося, схильність дряпатися та кусатися у всіх кішок закладена від природи, але існує кілька типових ситуацій, коли кошенята найчастіше пускають в хід зуби та кігті:

  • гра, імітація полювання, переслідування та ловлі здобичі;
  • фізичний дискомфорт, біль, нездужання;
  • психологічний дискомфорт, переляк, стрес, поведінка людини, що викликає незадоволення.

Причиною того, що кошеня дряпається і кусається, можуть бути помилки в його вихованні, умови, в яких воно зростало, індивідуальні та породні психологічні особливості.

Гра

Для маленьких кошенят, які ростуть разом, ігри, метушня, боротьба одне з одним є природним етапом розвитку. У процесі гри вони часто дряпають і покусують одне одного, така поведінка може переноситися на людину. Навіть якщо кошеня з перших днів в будинку привчати, що дряпати та кусати людину не можна, воно може захопитися та в азарті гри забутися. Іноді напад є способом привернути до себе увагу та виплеснути нерозтрачену енергію, кошеня може кусатися та дряпатися, якщо йому нудно, ні з ким пограти та нічим зайнятися.

Перші ігри кошенят тісно пов’язані з проявами мисливського інстинкту, вже у віці 5 тижнів у них пробуджується потреба переслідувати рухомий об’єкт. Якщо вони ростуть з мамою-кішкою, та зазвичай приносить малюкам миша, вчить ловити здобич, бити лапою, хапати зубами. У цьому віці все, що рухається, сприймається кошеням як об’єкт полювання. Тому коли людина проходить повз, похитує на очах у кошеняти ногою, крутить, махає рукою, малюк кидається на нього, кусає та дряпає кінцівку, як свою здобич. Якщо господар при цьому не висловлює невдоволення, а сміється, він тим самим заохочує агресивну поведінку.

Іноді люди самі провокують кошеня на напад, дражнять, здійснюють рукою чи ногою рухи, які змушують сприймати її як здобич. Відповідний стереотип поведінки дуже швидко закріплюється, простіше з самого початку припиняти спроби дряпати та кусати людину, ніж потім намагатися перевиховати кошеня.

Погане самопочуття кошеняти

Агресивна поведінка, заподіяння болю оточуючим може бути пов’язано з тим, що кошеняті самому боляче, погано або страшно. Укуси та дряпання – захисна реакція. Причиною укусів часто є:

  • прорізування зубів, це досить болючий процес, до того ж ясна сверблять, і кошеня буде гризти все підряд, щоб трохи вгамувати цей свербіж;
  • нездужання, пов’язане з хворобою (застуда, вірусна, бактеріальна, грибкова інфекція, розлад травлення, зараження паразитами) чи травмою;
  • біль, дискомфорт, які заподіяла людина. Господар може випадково наступити на лапу, хвіст, необережно доторкнутися до чутливої області. Чимало гігієнічних або медичних маніпуляцій для кошенят є досить неприємними та теж можуть спровокувати агресію;
  • дратівливість, пов’язана з втомою, хронічним недосипанням;
  • коли кошеня підростає, до фізіологічних причин агресивної поведінки додається ще одна – гормональний сплеск в період статевого дозрівання.

Особливості поведінки

кот кусается
Деякі породи кішок (сіамська, гібридні породи з генами диких кішок – савана, чаусі) відрізняються незалежним характером і не відчувають потреби в тісному спілкуванні, фізичному контакті з людьми. Представники таких порід можуть вже в ранньому віці відстоювати свою незалежність за допомогою кігтів і зубів, якщо вважатимуть поведінку людини занадто нав’язливою, безцеремонною. Також є в цілому ласкаві, контактні, але дуже образливі породи – мейн-кун, шотландська висловуха, британська короткошерста. За образу вони можуть мститися різними способами, аж до відкритої агресії, така поведінка більш характерна для дорослих тварин, але перші прояви відмічаються ще в дитинстві.

Іноді агресивна поведінка є спадковою особливістю. Чистопородних кішок, схильних до агресії, зазвичай вибраковують, стерилізують, щоб вони не приносили потомства. Який набір генів успадкувало кошеня, підібране на вулиці, передбачити складно.

Ситуація зазвичай ускладнюється тим, що бездомним кошенятам з раннього віку доводиться виживати, вчитися захищатися та не довіряти оточуючим. Якщо кошеня з перших днів життя знаходиться під наглядом людини, звикає до ласки, досить вчасно припинити неприпустимі прояви мисливського інстинкту.

Pet World

Якщо йдеться про вуличне кошеня, яке росло в умовах, далеких від тепличних, його доведеться перевиховувати, причому поступово, терпляче, щоб не залякати ще сильніше та не посилити озлобленість, підозрілість.

Раннє відлучення від матері – ще одна причина агресивної поведінки кошеняти. Стрес від розлуки з матір’ю посилюється порушенням процесу початкової соціалізації. Домашня кішка, яка сама довіряє людям, навчає того ж кошеня, а без такого навчання воно будь-яку людину стане сприймати як потенційне джерело загрози. Ще мама-кішка встановлює межі дозволеної поведінки, в тому числі строго припиняє неприпустимі прояви агресії. А якщо малюк рано осиротів і опинився під опікою людей, великий ризик того, що його розпещать.

Психологічний дискомфорт

Нарешті, кошеня, яке не схильне до агресії від природи, виховувалось у комфортних умовах, пройшло первинну соціалізацію, може опинитися в ситуації, пов’язаній із сильним психологічним дискомфортом. Він, як і біль, тілесне нездужання, може спровокувати захисну реакцію. До психологічних причин агресивної поведінки відносяться:

  • самотність, туга, стрес, які малюк найчастіше відчуває в перші дні після розлуки з матір’ю та переселення в новий будинок;
  • відсутність особистої території, де кошеня відчуває себе в безпеці або зазіхання на неї (малюка турбують на лежанці, дістають з будиночка);
  • стрес, пов’язаний з переляком. Налякати кошеня може різкий звук, неприємний запах, поява більшої тварини, незнайомої людини, незвична обстановка, візит до ветеринарного фахівця та ще багато що;
  • ревнощі по відношенню до іншого вихованця або людині, найчастіше дитини.

Агресія, пов’язана з ревнощами та конкуренцією, може проявлятися по-різному. Так, якщо кошеня ревнує до господаря, воно може атакувати конкурента або кусати та дряпати самого господаря, щоб привернути увагу. Якщо кошеняті здається, що хтось зазіхає на його територію, особисті речі, також можлива атака на конкурента. Але якщо конкурент представляється занадто грізним, небезпечним або недосяжний (чужий кіт за вікном), агресивні почуття до нього можуть переноситися на господаря.

Як виховувати кошеня, щоб він не кусався та не дряпався

Перш за все, не можна провокувати агресивну поведінку кошеняти по відношенню до людини, заохочувати ігри з укусами та дряпанням. Навпаки, будь-які спроби кусати та дряпати господаря або будь-яку іншу людину потрібно припиняти відразу ж. Основні профілактичні заходи:

  • кошеняті потрібно приділяти достатньо уваги, не чекаючи, поки воно почне кусатися та дряпатися. Якщо все ж дійшло до цього, краще проігнорувати малюка, відійти подалі, і тільки через кілька хвилин самому проявити ініціативу до спілкування. Кошеня не повинне звикати до того, що може домогтися свого укусами та дряпанням;
  • у малюка повинні бути іграшки, за допомогою яких він зможе задовольнити мисливський інстинкт;
  • коли кошеня потрапляє в новий будинок, потрібно дати йому можливість адаптуватися, в перші дні зайвий раз не турбувати, а потім поступово знайомити з територією та привчати до нових подразників – шуму пилососа, незвичних запахів, людей і тварин;
  • кошеняті обов’язково потрібно виділити куточок, де воно може сховатися, відпочити, слід дотримуватися тиші, коли малюк спить;
  • підтримувати спокійну обстановку в будинку, уникати сварок, криків, які нервують кошеня та провокують агресію;
  • не турбувати малюка, коли він втомився або щойно прокинувся, їсть або захоплений грою, не намагатися силою утримати на руках, не торкатися живота, який є вразливим місцем, уникати дій, які можуть заподіяти кошеняті біль, фізичний дискомфорт. Також не можна дозволяти дітям грубо поводитися з вихованцем – агресія провокує агресію у відповідь;
  • якщо доводиться проводити неприємні маніпуляції, краще сповити кошеня так, щоб воно не змогло дряпатися. Незахищені пальці до рота можна вкладати тільки на ділянці за задніми зубами, для чищення зубів обмотати палець марлею або використовувати щітку;
  • для профілактики агресії, пов’язаної з ревнощами, при появі нового вихованця, члена сім’ї важливо приділяти кошеняті не менше уваги, ніж раніше. При цьому потрібно дати йому зрозуміти, що нападати на новачка неприпустимо, він під захистом господаря;
  • у період прорізування зубів варто купити спеціальні іграшки та жувальні ласощі, але не дозволяти гризти свій палець;
  • якщо агресивна поведінка пов’язана зі статевим збудженням, можна застосовувати м’які ветеринарні заспокійливі, а краще стерилізувати (каструвати) кошеня, якщо воно не представляє племінної цінності;
  • якщо кошеня кидається на людину, яка прийшла з вулиці, можливо, та принесла на одязі лякаючий або дратівливий запах, потрібно переодягнутися та випрати або заховати цей одяг.

Якщо кошеня кусається, дряпається від болю, переляку, в стресовій ситуації, не можна його за це лаяти та карати, потрібно спробувати заспокоїти або просто дозволити сховатися в безпечному місці (якщо тільки вихованець не потребує медичної допомоги). Не можна намагатися змусити малюка подолати свій страх, силою утримувати в лякаючій, стресовій обстановці, інакше мимовільна агресія щодо господаря стане вже свідомою. Якщо зазвичай ласкаве кошеня починає кусатися та дряпатися без видимих причин, варто звернути увагу на стан його здоров’я. Якщо агресія поєднується з розладами стільця, блювотою, неприємним запахом з рота, підвищенням температури, чханням, сльозотечею та іншими тривожними симптомами, слід звернутись до ветеринарного фахівця.

Як правильно грати з кошеням

кот играет с игрушкой
Агресивна поведінка кошеняти може бути захисною реакцією у відповідь на грубе, безцеремонне поводження, посягання на його територію й особисті речі, рефлекторною реакцією на біль, стрес, але найчастіше маленьке кошеня кусається та дряпається в процесі гри. Тому дуже важливо грати з ним правильно. Підростаючим малюкам необхідно вихлюпувати енергію під час активних, рухливих ігор. Краще, якщо кошеня грає з людиною, так він задовольняє і потребу в спілкуванні, й потребу в русі. Якщо ніхто з членів сім’ї не може приділити достатньо часу іграм з кошеням, варто купити ігровий комплекс або завести відразу двох кошенят.

Об’єктом гри, полювання в жодному разі не повинні виступати руки, ноги та інші частини тіла людини. Не можна імітувати пальцями біг, качати ногою перед кошеням, дражнити та провокувати напад. Для цього є спеціальні іграшки-дражнилки, волоті, м’ячики, іграшкові мишки. Якщо кошеня з власної ініціативи кидається із засідки на ноги людини, що йде повз нього, або кусає, дряпає руки в процесі гри, таку поведінку слід відразу ж припиняти та забороняти. Це можна зробити різними способами:

  1. відвернути, переключити увагу, зацікавити малюка іграшкою, шурхотом;
  2. голосно, чітко, строго вимовити «не можна!», грюкнути в долоні, стукнути по столу. Різкий звук повинен відлякнути кошеня;
  3. якщо ці прийоми не допомагають, використовувати неприємний вплив – бризнути водою, злегка шльопнути газетою. Покарання повинне слідувати відразу за кидком, укусом, ударом лапою та не бути болючим;
  4. при проявах агресії в процесі гри відразу припинити її, бажано піти в інше приміщення, покарати кошеня ізоляцією;
  5. якщо не вдалося попередити спробу нападу, та кошеня вп’ялося в тіло кігтями, зубами, не намагатися вивільнитися. Тріпотіння, опір характерні для спійманої жертви та тільки підігрівають мисливський азарт. Потрібно, навпаки, завмерти, розслабитися, щоб спонукати кошеня випустити здобич. Відразу після цього гра припиняється.

Як скорегувати агресивну поведінку

Важливо зрозуміти, чим така поведінка викликана. Якщо вихованця правильно виховували, швидше за все, склалася якась позаштатна, екстраординарна ситуація (хвороба, стрес), і потрібно зосередитися на усуненні причини, тоді й поведінка нормалізується. Але якщо кошеня взято з вулиці, не соціалізоване, звикло боятися людей і захищатися від них, агресивна поведінка для нього є нормою. Відучити його кусатися та дряпатися буде набагато складніше, ніж попередити формування такої звички. Важливо:

  • не робити нічого, що може налякати кошеня, посилити його тривожність і підозрілість;
  • ніколи не вдаватися до фізичних покарань, не завдавати болю;
  • не намагатися приголубити, погладити, взяти на руки кошеня, яке уникає контакту;
  • забезпечити можливість усамітнення та поважати особистий простір. Для диких кошенят особливо важливо відчувати себе в безпеці. У затишному місці повинен знаходитися не тільки будиночок, але й миски для їжі, води, лоток.

Проблемна поведінка зустрічається й у домашніх кошенят, вона зазвичай є наслідком індивідуальних психологічних особливостей і/або помилок у вихованні. Наприклад, кошеня схильне до домінування та вважає, що агресія може змусити інших підкорятися йому. Або вихованець прив’язаний до однієї людини (культ господаря), а всіх інших сприймає як загрозу або конкурентів і атакує. Спроби домінування слід ігнорувати, але не намагатися переломити характер вихованця надмірно суворим ставленням, жорстокість неприпустима. У разі культу господаря він повинен припиняти агресивну поведінку щодо членів сім’ї, поступово привчати кошеня до їх компанії. Повністю скорегувати такі особливості поведінки не завжди вдається, частіше доводиться якось співіснувати з проблемним вихованцем.

Якщо кошеня пройшло нормальну соціалізацію, до 2-2, 5 місяців росло з мамою-кішкою, не було жертвою жорстокого поводження, в більшості випадків попередити виникнення звички дряпатися та кусатися досить просто. Головне – постаратися не створювати ситуацій, які можуть спровокувати активно-захисну реакцію, та ніколи не заохочувати ігрову агресію. При цьому потрібно дотримуватися ряду загальних правил виховання: послідовність і регулярність (неприпустимо сьогодні сміятися у відповідь на укуси, а завтра сварити кошеня за таку саму поведінку), єдність вимог з боку всіх членів сім’ї, своєчасність (негативне підкріплення має слідувати за проступком негайно). А ще дуже важливо в кожній ситуації розібратися, чим саме викликана агресивна поведінка,та зробити все можливе, щоб подібні ситуації не виникали в майбутньому.

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Залишити коментар